Мікроекономічний район України
В основі мікроекономічного районування є виділення простих, немасштабних
територіально-господарських утворень. Такі не¬великі, територіально єдині
господарські системи називають мікрорайонами. Процес мікроекономічного
районоутворення відбувається об'єктивно за такими напрямами:
Ч>локальним, коли окреме підприємство збільшує свої масштаби за рахунок
здійснення капіталовкладень, збільшення потуж* ностей, кількості зайнятих,
обсягу виробництва продукції, ство¬рення корпорації, об'єднання тощо;
*Ь територіальним, коли підприємства розміщуються по те¬риторії, використовують
спільну виробничу, транспортну та іншу інфраструктуру, працю населення
території, об'єктивно формуються ринки реалізації продукції у малих, середніх і
вели¬ких населених пунктах, центри управління обсягом товарів, капі¬талів і
праці у відповідних населених пунктах, встановлюються мелісі адміністративного
впливу відповідного центру на відповід¬ну територію з урахуванням економічного і
соціального тяжін¬ня навколишніх населених пунктів до їх центрів.
На основі таких критеріїв визначаються межі територіальної господарської
системи, центральному населеному пункту надають функції адміністративного центру
даного мікроекономічно го району.
Мікроекономічне районування — це науково обґрунтови ний поділ країни на
мікрорайони з мелісами територіальна адміністративної приналежності за
критеріями об'єктиб ного виробничого, соціального, інфраструктурного районо-
утворення.
У сучасній Україні налічується 448 міст, 897 селищ міського типу, 28775
сільських населених пунктів. На їх основі виділено 490 моноадміністративних
районів і 121 моноадміністративний район у містах. Мікроекономічне районування
має два рівні: ^>моно адміністративне і полійдміністративне