Держ бюджет, дифіцит та податки
3. Державний бюджет(ДБ) – централізований грошовий фонд країни та си-стема відносин між державою, з одного боку, і фізичними та юридичними особами з іншого, які виникають при формуванні та використання цього грошового фонду.
Державний бюджет виконує багато функцій, але головні три:
1. Розподільча (перерозподільча).
2. Контрольна.
3. Регуляторна.
Необхідність перерозподілу національного доходу обумовлена тим, що:
1. Надмірна диференціація доходу різних соціальних доходів загрожує соціальній стабільності країни, гальмує стимули до праці.
2. Без перерозподілу неможливе проведення швидких структурних змін в економіці, розвиток фундаментальних наук, формування робочої сили висо-кої якості (високий загальноосвітній рівень, підвищення кваліфікації, соці-альне страхування).
3. Існує потреба в підтримці малого бізнесу, національного виробника.
4. Необхідне проведення громадських робіт, створення та розвиток еконо-мічної і соціальної інфраструктури.
5. Необхідне забезпечення розвитку капіталомістких, низькорентабельних галузей.
6. Необхідне утримання збройних сил.
Основна частина доходів бюджету – сплата податків. Їх сплачують і фізичні, і юридичні особи.
Стан держбюджету.
Нормальний, коли видаткова частина Держбюджету дорівнює доходній.
Дефіцитний, коли видатки перевищують доходи.
Причини дефіциту:
- падіння доходів в умовах кризового стану економіки;
- зменшення приросту національного доходу;
- збільшення дефіцитних витрат;
- непослідовна фінансово-економічна політика;
- надмірний розмір державного сектору:
- зростання витрат по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього держав-
ного боргу
- домінуючу політика державного патерналізму.
Заходи по зменшенню дефіциту:
- перехід від фінансування до кредитування;
- ліквідація дотацій збитковим підприємствам;
- скорочення витрат на управління державою;
- реформування системи оподаткування;
- підвищення ролі місцевих бюджетів.
Залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках закордонним кредиторам, але може бути раціональним, якщо вказані відсотки нижчі, ніж у внутрішніх кредиторів.
4. Податки і податкова система
Податки за економічним змістом це фінансові відносини між державою та платником податків, які проявляються в сплаті останнім частини своїх доходів в державний бюджет. Мета - створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Функції податків:
1. Розподільча – перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами.
2. Фіскальна – централізація частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби.
3. Регулююча – вплив податків (активізуючи або гальмуюча) на різні сторони діяльності їхніх платників
Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження право-вої регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави.
Основні принципи побудови оптимальної податкової системи
1. Охоплення податками всіх економічних суб’єктів, які отримують доходи незалежно від організаційно-правової форми.
2. Адміністративна простота – справляння податків повинно бути простим і відносно недорогим.
3.Гнучкість – податкова система повинна бути здатною швидко відповідати на зміни економічних обставин.
4. Стабільність – високий рівень гарантій того, що податки, податкові ставки та умови їх сплати не будуть підлягати невпорядкованому перегляду, а передбачені законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі.
5.Обов'язковість – примусовість податку, неминучість його сплати, самостійність суб’єкта в його обчисленні та сплаті.
6. Соціальна справедливість – встановлення податкових ставок і податкових пільг, які ставлять всіх суб’єктів у приблизно рівні умови і які пом’якшують податковий тягар на низькодоходні підприємства та групи населення.
7. Економічна ефективність – податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів:
- не повинна обмежувати можливостей заощаджень і стимулів до праці;
- не повинна негативно впливати на економічну поведінку суб’єкта
господарської діяльності;
- має бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей
індивіду змінити свої податкові зобов’язання або перекласти їх на інших.
Структура джерел фінансових ресурсів держави.
Об’єкт оподаткування – це кількісно визначений економічний феномен (прибуток, доход, обсяг виробленої продукції, майно тощо), який служить базою для нарахування податків.
Основні джерела доходів держави.
Державні доходи – це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання для здійснення державних функцій.
До основних джерел доходів належать:
- податки
- власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності
- платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі
- офіційні трансферти тощо.
Об’єктами оподаткування є:
- доходи підприємств та населення;
- майно (нерухоме і рухоме);
- певні операції (продаж, перетин кордону тощо).
За механізмами формування податки поділяються на дві основні групи: прямі та непрямі.
Прямі податки – вилучаються безпосередньо у власників майна, одержува-чів доходів (податок з прибутку, податок на доход).
Непрямі податки – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції (акцизи, ПДВ).
Поряд з об’єктами в системі оподаткування не меншу роль відіграють подат-кові ставки і податкові пільги.