Ф-ції держ управління і форми рег екон
Економічні функції органів державного управління.
1. Захист прав власності.
Полягає в створенні і забезпечення функціонування законодавства, яким гарантується монопольне використання об’єктів власності і отримання від них певних благ власником, механізм допуску інших суб’єктів до об’єктів власності тощо.
2.Створення і регулювання національної грошової системи.
Органи державного управління мають монопольне право на емісію грошей і управління механізмом грошового обігу.
3.Створення ринкової, транспортної та інших видів інфраструктури, необхідних для управління територією, її захисту, господарського використання.
Основні форми регулювання економіки можна згрупувати в кілька напрямків.
1. Націоналізація окремих підприємств або галузей з метою забезпечення їх більш швидкого і керованого розвитку.
2. Вплив на національну економіку через активний перерозподіл ВВП шляхом його акумуляції в державному бюджеті і послідуючого використання.
Спрямування економічної діяльності в напрямку більш високої соціальної і господарської ефективності відбувається:
а) на етапі акумуляції – через регулювання умов оподаткування (зміна податкових ставок, надання пільг);
б) на етапі витрачання бюджету – державними закупівлями, підтриманням більш високої купівельної спроможності населення, прямими дотаціями окремих галузей (сільського господарства, наукових досліджень та технічних впроваджень), медицини, освіти, утриманням непрацездатних.
3. Створення і введення в дію національних програм розвитку окремих галузей, сфер виробництва, всієї економіки.
4. Прогнозування економічного розвитку. В економіці сучасних розвинутих країн функціонують мільйони підприємств більшість з яких малі і середні, яким важко орієнтуватись в ситуації на ринку. Для полегшення вибору стратегії приватними підприємствами відповідні державні органи проводять аналіз стану окремих ринків, національної і світової економіки і складають прогнози розвитку господарської ситуації.
Суб’єкти ринкової системи не зобов’язані спрямовувати свою діяльність на досягнення показників цих прогнозів. Для них вони лише орієнтири для отримання максимального прибутку, а не закон, що підлягає виконанню.
5. підтримання конкуренції.
6. Анти циклічна політика уряду.
7. Антиінфляційна політика органів державного управління.
8.Соціальна політика уряду.