Етапи становлення економічної теорії
І етап.
Економічна школа меркантилізму. Сформувалась в останній третині ХV ст., в епоху розпаду феодалізму і зародження капіталізму. В цей час над-звичайно загострився інтерес до нагромадження грошей, зростання капіталу.
Меркантилісти– вважали, що суспільне багатство зростає в сфері обігу – в торгівлі. Згідно поглядів меркантилістів багатство країни пов’язане з максимальним накопиченням золота і срібла шляхом ефективної зовнішньої торгівлі. Пропонували заходи, які гальмували відтік золота за кордон. Вважали, що золото – гроші по своїй природі.
В розвитку меркантилізму розрізняють два етапи: ранній і пізній. Ранньому меркантилізму (остання третина XVст. - початок ХVI ст.) була характерна фетишизація благородних металів як природної форми багатства. Виникнення і примноження багатства пов’язувались з сферою обігу (торгівлею).
Відомих економістів: Антуан де Монкретьєн (1575 -1621),
Девід Юм (1711 -1776), Вильям Петті (1623-1687).
Фізіократія
Фізіократи перенесли проблему походження багатства з сфери обігу (торгівлі) в сферу виробництва.
Засновником цього напрямку був Франсуа Кене (1694 – 1774). Виводив першість виробництва з принципу еквівалентності обміну.
Він робив висновок, що гроші – лише засіб обігу і їхнє нагромадження не є справжнім багатством. Одночасно Кене вважав, що єдиною сферою, яка створює багатство є землеробство.
ІІ етап. Друга половина XVII – перша третина ХХ століття.
Класична політична економія – напрямок світової економічної думки дру-гої половини ХVII – першої половини ХІХ ст. Засновники класичної політичної економії – В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо виходили з того, що багатство нації створюється в сфері матеріального виробництва, яке включає і сільське господарство, і промисловість.
Післякласична політична економія – напрямок економічної теорії, який сформувався в першій половині ХІХ ст. На відміну від класичної політичної економії післякласична основну увагу перенесла на дослідження сфери обігу, на опис поверхневих явищ. Серед відомих прихильників цього напрямку – Сей Жан Батіст, Т.Мальтус.
Марксистська політична економія. – Напрямок економічної теорії, який базуючись на класичній політичній економії обґрунтовував теорію розвалу капіталізму і побудову комуністичного суспільства.
Засновники К. Маркс, Ф. Енгельс.
Економічні теорії ХХ початку ХХІ століття
Інституціоналізм – напрямок економічної теорії, який рушійною силою економічного розвитку визначає психологічні та соціально-економічні фактори. Засновниками інституціоналізму є американські науковці Т. Верлен, Д. Коммонс, У. Гамільтон. З сучасних прихильників цього напрямку найбільш відомі Дж. Гелбрейт та Дж. Белл.
Інститути – особливі форми суспільного життя – сім’я, домогосподарсто, церква, ринок, підприємство, держава тощо.
Кейнсіанство. Засновник – Джон М. Кейнс (1883-1946). Висунув ідею активної регуляторної діяльності держави. Розширення функцій держави необхідні для
- боротьби з зростаючим безробіттям;
- кризами перевиробництва;
- підвищення ефективності використання трудових та природних ресурсів.
Монетаризм. Економічна школа в якій визначальну роль в формуванні економічної кон’юнктури в країні відводиться співвідношенню між гро-шовою масою та величиною валового національного продукту. Напрямок заснований чиказьким економістом Мільтоном Фрідменом у середині 50-х років ХХ ст.
Неолібералізм – один з напрямків сучасної економічної теорії в якому відстоюється обмежене втручання держави в економіку. Прихильники цього напрямку захищають приватну влас-ність та вільну конкуренцію.