Соціалізація особистості як процес.
Для розуміння сутності соціальних явищ, системи взаємо¬зв'язків людей у суспільстві необхідно знати, що є рушійною силою вчинків кожної конкретної людини. Індивідуальна по¬ведінка є основою розуміння життя соціальної групи чи су¬спільства. Входження людини в соціальну спільноту визнача¬ється поняттям "соціалізація".
Соціалізація - це процес, під час якого індивід засвоює культурні норми та соціальні ролі.
У зв'язку з тим, що людина є активним суб'єктом, взаємодія її з середовищем пов'язана не лише із засвоєнням його вимог, але і з можливістю змінювати середовище, впливати на нього. Взаємодія індивіда та соціального середовища в процесі соціа¬лізації відбувається у формі адаптації та інтеріорізації.
Адаптація - це пасивне пристосування людини до соціаль¬ного середовища.
Інтеріорізація - це активна взаємодія індивіда із середо¬вищем, у якому людина робить свідомий вибір.
Соціалізація особистості відбувається під упливом агентів та інститутів соціалізації, що формують, спрямовують, сти¬мулюють чи обмежують формування особистості.
Агенти соціалізації - це люди, котрі відповідають за засвоєн¬ня культурних норм і соціальних ролей.
Інститути соціалізації - організації, що впливають на процес соціалізації та його організацію.
Агенти й інститути соціалізації виконують важливі функції, а саме:
• навчання культурним нормам і зразкам поведінки;
• контроль затим, як міцно, правильно та глибоко засвоєно соціальні норми й ролі.
Процес соціалізації відбувається в первинних і вторин¬них групах.
Більшість дослідників вважають, що визначальне значен¬ня має первинна соціалізація, яку здійснює сім'я. Сім'я ви¬конує функцію посередника між дитиною та іншими соціаль¬ними системами. Рівень відповідності родинних і загальних цінностей, що пропонуються дитині для засвоєння, може бути різним. У зв'язку з тим, що сім'я деякий час є єдиним дже¬релом інформації про систему цінностей, що панує в су¬спільстві, вона й формує модель поведінки характеру, адапта¬ції чи інтеграції індивіда в суспільство. В основі соціалізації лежить процес засвоєння рольової поведінки, який значною мірою залежить від якості рольової поведінки рідних.
До соціалізації у вторинних групах індивід підходить зі сформованою самосвідомістю (ієрархією цінностей, зразка¬ми поведінки, уявленнями про суспільство тощо). У цей час індивід стає членом різних соціальних груп, змінюється характер його взаємодії з цими групами.
Первинна соціалізація - це сфера міжособистісних від¬носин, вторинна - сфера соціальних відносин.
Соціалізація співвідносна з життєвими циклами. Життєві цикли пов'язані: із зміною соціальних ролей, з набуттям нового статусу, із відмовою від попередніх звичок, оточення, дружніх зв'язків, зі зміною способу життя.
Починаючи новий життєвий етап, людина змушена пере¬вчатися. Це процес, який складається з двох етапів, безпо¬середньо пов'язаних між собою, - десоціалізації та ресоціалі-зації.
Десоціалізація - це процес відмови від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки.
Ресоціалізація - процес засвоєння нових цінностей, норм, ролей та правил поведінки замість втрачених.