Соціальна стратифікація суспільства.
Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, що існує в певному суспіль¬стві в певний історичний період.
Вона є стійкою, регулюється та підтримується інституційними механізмами, постійно відтворюється й модифікується.
Соціальна стратифікація має такі особливості:
• стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви перебувають у більш привілейованому стано¬вищі порівняно з нижчими;
• кількість вищих верств значно менша, аніж нижчих. Стратифікація має такі основні виміри (критерії):
• прибуток, власність;
• освіта;
• влада;
• престиж.
Перші три критерії стратифікації- прибуток, освіта, влада-мають об'єктивні одиниці виміру (гроші, роки, люди).
Престиж є суб'єктивним показником, який відтворює рівень поваги до якої-небудь професії, посади, до виду діяль¬ності в суспільній думці.
Сорокін вважав, що стратифікація в суспільстві має три основні види:
• економічна - за рівнем прибутку, де багатство й бідність -полюси, між якими розташовані та котрими відмежовані одна від одної різні верстви;
• політична - означає поділ населення на правлячу меншість і підпорядковану більшість;
• професійна - за ієрархічною будовою шкали професій залежно від важливості їхніх функцій у житті суспільства.
Це означає, що суспільство потрібно розділяти за критерія¬ми прибутку (а також багатства), за критеріями впливу на поведінку членів суспільства та за критеріями, пов'язаними з успішним виконанням соціальних ролей, наявністю знань, навичок, умінь, які оцінює та винагороджує суспільство.
Певна частина соціологів вважає, що саме нерівномірний розподіл влади зумовлює розподіл багатства та престижу, а статус у системі влади визначає статус в економічних і соціаль¬них структурах. Саме тому влада є тим чинником, який ви¬значає основні ознаки соціальної стратифікації, окреслює межі верств і класів, їхню ієрархію.