Соціальний контроль як спосіб саморегуляції суспільства.
Соціальний контроль-це особливий механізм регуляції поведінки та підтримання суспільного порядку, котрий дає можливість зберегти традиції, звичаї, норми моралі, від¬творити соціальні відносини в межах нормативної системи, усталеної в суспільстві. Нормативно обмежуючи стиль життя своїх членів, група здійснює контроль за тим, щоб ніхто сут¬тєво не відхилявся від узвичаєних правил.
Механізми соціального контролю за членами суспільства:
• соціалізація - процес засвоєння соціальних ролей і куль¬турних норм, який передбачає, що люди будуть виконувати свої ролі несвідомо, за звичкою, традицією, перевагами. Людина має бажати впорядкувати своє життя, добровільно підкорятися законам суспільства та відчувати розгубленість і роздратування, якщо ці закони порушуються;
• груповий тиск - кожна людина є членом якоїсь первинної групи (сімї, студентської групи тощо). Група має свої неписані норми взаємодії, поведінки. Член такої групи повинен дотриму¬ватися хоча б мінімуму тих вимог, норм, які існують у ній. Якщо це не відбувається, до порушника застосовують неформальні санкції - це може бути суспільний осуд або ізоляція. Ступінь групового тиску залежить також від згуртованості групи: чим вона вища, тим сильніший тиск. Група виконує функцію норма¬тивного обмеження індивідуальної поведінки.
Основними структурними елементами соціального контролю є норми та санкції.
Норми - це приписи, вимоги й очікування відповідної по¬ведінки.
Норми можуть існувати на двох рівнях:
- норми, що існують у суспільстві чи у великих соціаль¬них групах (звичаї, традиції, закони);
— норми, які існують у малих групах — "групові звички".
Норми можуть існувати як стандарти поведінки чи як очіку¬вана поведінка. Незалежно від форми існування, норми ви¬конують такі функції:
• інтеграційну - полягає в об'єднанні членів групи;
• контрольну - проявляється в контролі за поведінкою членів групи;
• еталонну - полягає у виробленні зразків і стандартів по¬ведінки.
У кожному суспільстві трапляється певне порушення норм. Щодо порушників використовуються санкції. За А. Кравчен¬ком, санкції можуть бути чотирьох типів:
• формальні позитивні санкції- це засіб соціального конт¬ролю, тобто визнання з боку офіційних структур (почесні звання, нагороди та ін.);
• неформальні позитивні санкції-засіб соціального конт¬ролю чи публічне схвалення, не пов'язане з офіційними структурами (визнання, слава, визнання лідерських рис тощо);
• формальні негативні санкції - засіб соціального контро¬лю у формі покарань, визначених юридичними нормами (арешт, ув'язнення, штраф, звільнення та ін);
• неформальні негативні санкції-засіб соціального конт¬ролю у формі покарань, не передбачених офіційними устано¬вами (зневага, осуд, зауваження тощо).
У сучасному суспільстві соціальний контроль здійснюється переважно формальними нормами (накази, постанови, закони).
Він набув інституційної підтримки, котру здійснюють основні соціальні інституції (армія, освіта, правосуддя, уряд тощо).