Сутність поняття «культура». Культура і цивілізація.
Культура (з лат. «належна обробка землі») відображає історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людей, виражених у формах організації життя й діяльності людей, у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях (Історія світ. к-ри, 94). У науковий обіг поняття «культура» уперше ввів Цицерон (106-43 рр. до н.е.). «Cultura animi» – культура душі. У визначенні, близькому до сучасного, це слово стало вживатися в XVII ст. (праці нім. юриста, історіографа С. Пуфендорфа (1632-1694)).
Форми існування культури: 1) матеріально-предметна, 2) особистісна (культура особистості). Форми вияву культури: мистецтво, мораль, релігія, мова, традиції та обряди, економічна й правова система.
Поняття "цивілізація" було введено у науку як назва певного етапу в культурній еволюції людства, що починається з 3500 року до н.е. і триває по сьогоднішній день. В ході дискусії щодо древніх міст, яка відбувалася 1958 року в Чикаго, вчені запропонували три ознаки цивілізації: монументальна архітектура, писемність, міста. Вказана тріада виразно характеризує цивілізацію в першу чергу саме як культурний комплекс, тоді як соціально-економічну сутність даного явища становлять поява класового суспільства і держави. А. Тойнбі довів: при всій відмінності і несхожості культур різних народів всі вони належать до єдиної цивілізації і в своєму розвиткові рано чи пізно проходять ідентичні етапи, які характеризуються однаковими ідеями, і хоча мають свої особливості, та сутність їх єдина. Отже, поняття "культура" підкреслює неповторність, а в окремих випадках і тупикове відгалуження розвитку етносів, країн. Поняття ж "цивілізація" означає безперервність, єдність, загальність культурно-історичного процесу для всіх народів.